Незважаючи на те, що перші індустріальні парки з’явились в Україні ще до запровадження відповідної законодавчої бази, цей напрямок державної політики є відносно новим та перспективним.

До прийняття профільного Закону було створено 5 індустріальних парків, які продовжують функціонувати. Станом на сьогодні до Реєстру індустріальних парків включено 38 індустріальних парків, переважна більшість з яких створені на землях комунальної власності (і ця цифра постійно збільшується, під час написання цієї колонки було зареєстровано 2 нових ІП).

Метою державної політики щодо індустріальних парків є забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури.

Державна підтримка є одним із принципів створення та функціонування індустріального парку, тому цей блог хочу присвятити питанню узгодженості правил функціонування та державного стимулювання індустріального парку та контролю за державною допомогою, в значенні Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”, у яких формах вона може надаватись, хто може бути отримувачем такої допомоги та на яких стадіях.

І звісно, яка роль Антимонопольного комітету, як уповноваженого органу у сфері державної допомоги, у цьому процесі.

Що таке індустріальні парки і навіщо вони потрібні

Це – облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність

сфери господарської діяльності: переробна промисловості, науково-дослідна діяльність та у сфері інформації і телекомунікацій.

Ключові суб’єкти:

ініціатор створення індустріального парку – орган державної влади або орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа – власник чи орендар земельної ділянки, яка може бути використана та пропонується ним для створення індустріального парку;
керуюча компанія індустріального парку – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та вибрана ініціатором на конкурентних засадах, з якою ініціатором створення укладений договір про створення та функціонування індустріального парку;
учасник індустріального парку – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, який: 1) зареєстрований на території адміністративно-територіальної одиниці України, в межах якої розташований індустріальний парк; 2) набув право на земельну ділянку та/або інший об’єкт (частину об’єкта) нерухомого майна у межах індустріального парку; 3) уклав з керуючою компанією договір про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку.
Державна підтримка може надаватись всім зазначеним суб’єктам. Закон України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” визначає, що державна підтримка є державною допомогою у разі наявності 5 ознак одночасно:

витрачання або недоотримання державних ресурсів;
надається саме суб’єкту господарювання, який є отримувачем державної допомоги;
вибірковість (програма не є відкритою для всіх потенційних бажаючих);
надання переваги для виробництва окремих видів товарів чи окремих видів господарської діяльності;
вплив заходу на конкуренцію. Разом з цим, це лише перший етап оцінки, на якому визначається, чи є захід підтримки державною допомогою.
У разі, якщо всі зазначені вище ознаки виконуються, Комітет переходить до другого етапу: оцінки допустимості державної допомоги для конкуренції.

Відповідність зазначеними критеріям буде описано нижче в розрізі конкретного кейсу, рішення по якому Комітетом прийнято 20 березня 2019 року.

Для того щоб розібратись кому і у якій формі може бути надана державна допомога, слід розглянути етапи (стадії) створення індустріального парку, в тому числі за участі органів державної влади та місцевого самоврядування.